Куманівка

село · Махнівська громада, Хмільницький район, Вінницька область, Україна49.6508, 28.7003

А. Назва і статус

Варіанти назви · 1

  • Kumanowka · XVIII ст.📚
    В'ячеславДжерело: Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich«Польський варіант назви села»Оскаржити

Перша згадка · 1

  • 1731 · Подимний реєстр Київського воєводства📚
    В'ячеславДжерело: Подимний реєстр Київського воєводстваОскаржити

Адміністративна належність · 1

  • Вінницька обл., Хмільницький р-н, Махнівська громада · 2020
    В'ячеслав«Поточний адмінподіл діє зараз»Оскаржити

Власники · 2

  • Радзивіли · рід · 1730–1770
    В'ячеслав«Роки володіння приблизні»Оскаржити
  • Кумановські · рід · бл. 1800
    В'ячеслав«Звенигородський суддя Мартин Кумановський отримав село за борги від Прота Потоцького»Оскаржити

Б. Люди

Прізвища · 1

Шляхетські роди · 1

Духовенство · 1

Відомі уродженці й мешканці

Населення · 1

  • 1864: 545 осіб📚
    В'ячеславДжерело: Похилевич Л.І. "Сказания о населенных местностях Киевской губернии"Оскаржити

В. Церква

Храми та парафії · 1

  • Храм Архістратига Михаїла · православна · XVIII ст.
    В'ячеслав«Перші відомості про церкву стосуються XVIII ст. коли церква була унійною, в 1800-х повернулася у православ'я»Оскаржити

Г. Джерела

Метричні книги · 1

Ревізькі казки й переписи · 1

Сповідні розписи · 1

Інвентарі й люстрації · 1

Інші архівні справи · 1

Публікації · 1

Ґ. Простір

Урочища, кутки й вулиці · 1

Зниклі хутори й присілки · 0

Ще ніхто не додав.

Карти й кадастри · 1

Д. Пам’ять

Події · 1

  • 13.12.1919 · В Куманівку увійшли війська Волинської дивізії Дієвої Армії УНР що тоді перебували в Першому зимовому поході

Пам’ятки й цвинтарі · 1

Перекази й легенди · 1

  • Легенда про БІдного Йосипа · записано від: Микола Тимофійович Тимощук, онук Йосипа📚
    Читати повністю

    В Куманівці жив багатий селянин Йосип Тимощук, що мав свій власний хутір. Йосип наймав працівників для роботи в полі й догляду за худобою, але й сам роботи не цурався. Якось працював він у полі — в дірявій свитці, подертих штанях. Тут прибігає пастух і каже, що не вгледів Йосипових волів, яких мав пасти, і ті потовкли панське жито. За це слуги старої пані забрали волів собі. Йосип, як був, так і пішов їх визволяти. Приходить до панського двору у своїй подертій свитці, а пані, стара Феліція Чеконська, сидить біля хати й п’є чай. Йосип знімає шапку і починає просити, щоб повернула йому його «пару воликів», бо він «бідний Йосип, має багато дітей, яких треба годувати». Пані була дуже лиха і зла до людей, але згадкою про дітей Йосип таки розжалобив її черстве серце — сама вона дітей не мала. Дала слово, що поверне волів. Подумала: ну скільки там шкоди могла наробити та пара волів? Пішли вони до стайні, аби Йосип показав, які саме воли його. Прийшли, а Йосип каже: — Ось ці 12 пар волів мої. Пані як стояла, так і сіла. Слуги підхопили її під руки, аби не впала. — Еге, Йосипе, я бачу, який ти бідний! — Пані, та хіба ж це багатство для нас, серйозних людей? З того часу Йосипа в селі прозивали Бідним, а його хутір — Хутором Бідного Йосипа.

    В'ячеславДжерело: Книга Тимощук В. "Люди без облич"Оскаржити

Дослідники

Шляхетність зобовʼязує · краєзнавча гра спільноти «Записки диванного архівіста»